Це на світанку сталося колись

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить залився,

Неначе розпанаханий кинджал.

Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

Тремтять гармати. Бє на спалах дзвін.

Залізні крики вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари.

Синів, дочок благає: -Захистіть!

Страждає в муках Україна мила.

І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездоланна сила.

Хто це б вгадав і по якійсь причині,

На скільки літ розтягнеться війна?

І звісно всім: земель багато в світі,

А рідна, батьківська, - лише одна.

Гримить гроза війни. Іде розплата.

Покладено судьби на терези.

Але коли ж порадує солдата

Веселий грім весняної грози?

У заметілі і в гарячім літі

Клекоче битва, грізна і трудна.

І так багато є доріг на світі,

Але до перемоги – лиш одна.

Лише одна туди дорога,

В задимлену сувору данину,

Хоча вона така важка і довга –

Через бої, через усю війну.

Вкраїну хоч із краю в край сходи,

Усі роздоли, всі її простори, -

Навряд чи знайдеться десь двір, куди

Не внадилося б ненависне горе.